ПВХ проти ПЕТ проти полікарбонату: три порівняння, де ПВХ програє

ПВХ є правильною відповіддю частіше, ніж будь-який інший матеріал у цьому діапазоні. Це не завжди правильна відповідь.

Більшість статей у цьому діапазоні стверджують, що ПВХ є правильною відповіддю. Цей робить навпаки, у трьох конкретних місцях, з числами.

Причина не в скромності. Справа в тому, що постачальник, який завжди рекомендує лише власний матеріал, не дає порад, і покупці це знають. Є застосування, де ПВХ є просто невідповідною основою, де жоден вибір сорту не врятує його, і де така завчасна заява врятує всіх від сперечань про продукт, який ніколи не працюватиме.

Тут розглядаються три з цих програм. Усі три випливають із того, що насправді таке ПВХ, яке описано в нашому посібникущо насправді є в листі ПВХ. Жоден з них не може бути спроектований.

ПВХ приходить у більшість розмов про закупівлі як передбачувана відповідь. Це дешево, доступно, добре працює і служить на відкритому повітрі. Усе це правда, і саме тому він домінує в будівельних продуктах.

Проблема з замовчуванням полягає в тому, що він перестає перевірятися. Матеріал вибирається тому, що він був обраний минулого разу, і питання про те, чи він найкраще підходить, насправді ніколи не виникає. Коли проект все-таки йде не так, провал зазвичай приписують постачальнику або партії, тоді як справжня проблема полягала в тому, що з самого початку був потрібен інший полімер.

Конкурентами є ПЕТ і полікарбонат. І те, і інше не є екзотикою. Обидва є товарними матеріалами, обидва широко доступні, і обидва рішуче перемагають ПВХ у певних сферах застосування. Порівняння з ними корисніше, ніж порівняння з акрилом або ACM, оскільки саме ці два матеріали покупцеві, швидше за все, запропонують замість них.

Це порівняння ПВХ, яке найбільше програє, і його також найчастіше неправильно описують.

Звичайним каркасом є те, що ПВХ важко переробити. Це правда, але це втрачає суть. ПЕТ має справжній замкнутий цикл переробки, коли матеріал із зібраних пляшок повертається в нові пляшки. ПВХ не має еквівалента в масштабі, і рівень його відновлення низький. Але гострішою проблемою є не власне відновлення ПВХ. Це те, що ПВХ робить з усіма іншими.

ПЕТ обробляється при досить високих температурах, щоб розкласти ПВХ. Коли ПВХ забруднення присутнє в потоці вторинної переробки ПЕТ, воно руйнується та виділяє хлористий водень, який атакує сам ПЕТ, змінює його властивості та роз’їдає технологічне обладнання. Наслідком цього є те, що переробники розглядають ПВХ як забруднювач, який необхідно виявити та відкинути, а не як матеріал, який потрібно відновити, і допустима частка дуже мала.

Власна переробка ПВХ не дорівнює нулю. Віконні профілі та труби відновлюються за встановленими схемами на кількох ринках, оскільки це великі, однорідні, ідентифіковані потоки. Чого не існує, так це порівнянного шляху для змішаного або забрудненого ПВХ, а застарілі системи стабілізації у старих матеріалах ще більше ускладнюють це. Питання про стабілізатор і чому він різниться залежно від ринку, висвітлюється в нашому матеріалісистеми стабілізаторів свинцю та кальцію-цинку.

Тривалий термін служби відсуває питання переробки. Він не дає на нього відповіді, і все частіше питання ставиться під час специфікації, а не під час утилізації.

Причиною є хлор, і це та частина, яку не можна позбутися. Хлор становить приблизно половину ПВХ за вагою. Він присутній у кожному сорті, у будь-якій ціновій категорії, від кожного постачальника. Жодна зміна складу не видаляє його, а це означає, що жоден сорт ПВХ не вільний від ризику забруднення, описаного вище.

Це робить це структурною втратою, а не продуктивністю. Якщо в проекті є цільові показники вмісту вторинної сировини, зобов’язання розширеної відповідальності виробника або ланцюг постачання, який уже використовує потік відновлення ПЕТ або поліолефіну, ПВХ є невідповідним матеріалом, і немає жодної його версії, яка б стала правильною. Більш широке питання про те, що насправді означають твердження про можливість вторинної переробки ПВХ-матеріалу, розглядається в нашій статтічи підлягає переробці будівельний матеріал ПВХ, а польові методи перевірки переробленого вмісту на доставленому аркуші викладено в нашому посібнику зперероблений вміст у листі ПВХ.

Полікарбонат — це матеріал, який має найкращі показники міцності, і в більшості порівнянь він не такий собі.

Опубліковані показники удару немодифікованого твердого ПВХ із надрізами становлять лише десятки джоулів на метр. Полікарбонат містить від кількох сотень до приблизно дев’ятисот залежно від класу та умов випробування. Це приблизно порядок величини, і це досить великий проміжок, щоб він пережив будь-яку розумну різницю в методі тестування.

Варто зупинитися на рядку низьких{0}}температур. Удар{2}}модифікований ПВХ добре зберігає свою міцність, доки не досягне температури переходу, встановленої системою модифікаторів, а потім різко втрачає її. Про цю поведінку та про те, чому невдачі виглядають раптово, розповідається в нашому матеріаліхолодна{0}}крихкість ПВХ-листів. Полікарбонат не має такого ж обриву. Він залишається міцним значно нижче температур, коли ПВХ стає скляним і схильним до розбивання.

Температура розповідає схожу історію. Жорсткий ПВХ прогинається під навантаженням десь в районі сімдесяти градусів. Полікарбонат справляється приблизно вдвічі більше. Для всього, що має тримати форму в жарких умовах або витримувати удари в гарячому стані, вибір не близький.

Якщо компонент має поглинати удари або зберігати форму під дією тепла, вибір матеріалу визначається перед обговоренням вартості.

Полікарбонат не позбавлений недоліків, і вони мають значення при зовнішніх роботах. Він жовтіє під дією ультрафіолету, якщо на нього не нанесено захисне покриття, і його атакують луги, що виключає його з кількох хімічних середовищ, де ПВХ комфортний. Він також дряпається швидше, ніж його ціна передбачає. Ці застереження не змінюють висновок про вплив і температуру, але вони пояснюють, чому полікарбонат є не просто кращим матеріалом для заміни скрізь.

Ні, не такої товщини, як виготовляються будівельні вироби.

Ця відповідь дивує людей, адже тонка плівка ПВХ справді прозора і використовується в упаковці. Плутанина виникає через припущення, що власність масштабується. Це не так. Прозорість полімеру залежить від того, наскільки рівномірно світло проходить крізь нього, і все в матеріалі, що відрізняється показником заломлення від навколишньої матриці, розсіює це світло.

Будівельні вироби з ПВХ потребують стабілізаторів для термічної обробки, модифікаторів удару для міцності, мастил для екструзії та зазвичай пігменту для зовнішнього вигляду. Кожна з них є окремою фазою, розсіяною в полімері, і кожна розсіює світло. У тонкій плівці відбувається порівняно мало подій розсіювання на шляху світла. У дошці в кілька міліметрів їх багато, а сукупний ефект - непрозорість.

Непрозорість по товщині не є обмеженням якості виготовлення. Це наслідок пакету добавок, який необхідний продукту для роботи на відкритому повітрі.

Практичний тест простий. Якщо нанесення потрібно проглядати наскрізь, ПВХ є невідповідною основою, і рішення залишається між двома іншими. Якщо йому потрібно лише виглядати чистим і однорідним, ПВХ робить це чудово за невелику частку вартості.

Втрати рідко приходять одна за одною. Застосування, де ПВХ є справді неправильною відповіддю, зазвичай це ті, де дві або три з цих вимог з’являються разом.

Застосування, де ПВХ є правильною відповіддю, як правило, це ті, де довговічність, хімічна стійкість або вартість є обов’язковим обмеженням, а не зовнішній вигляд або відновлення.

Визнавши три порівняння, варто бути настільки ж ясним щодо іншої сторони, оскільки жодна з трьох альтернатив не є загальним покращенням.

Ефективність полум’я є ще однією очевидною перевагою, і її варто пояснити, а не просто стверджувати. ПВХ за своєю природою самозатухаючий-через вміст хлору. Це незвичайне явище серед товарних полімерів, і саме тому ПВХ займає позицію в застосуванні з вогнезахисними вимогами, які інакше були б застосовані до поліолефіну. Наш твір далізнак субстратні порівнянняобкладинки, де це має значення порівняно з іншими листовими матеріалами.

Цей єдиний факт є найчеснішим підсумком наявного матеріалу. Переваги ПВХ і його головна відповідальність походять від одного атома, тому три програші в цій статті не можна уникнути, поки зберігаються виграші. Постачальник, який стверджує протилежне, або описує інший полімер, або не продумав його.

Практичний метод полягає у визначенні обов’язкового обмеження перед тим, як обговорювати щось інше.

Кожна програма має одну вимогу, яка, якщо її не виконати, робить продукт марним. Все інше – це перевага. Визначте, який саме, і суттєве запитання часто відповість само собою без необхідності порівнювати таблиці.

Якщо жоден із цих чотирьох не підходить, ПВХ зазвичай є правильною та економічною відповіддю, а решта цієї серії існує, щоб допомогти визначити це належним чином. Важлива різниця між матеріалом, який не підходить для конкретного застосування, та матеріалом, який є поганим вибором загалом. ПВХ не другий. Інколи воно буває першим, і знати, коли це корисніше, ніж бути впевненим, що ніколи.

Більшість застосувань у цьому діапазоні залежить від вартості, довговічності та хімічної стійкості. У них ПВХ ні в чому не програє.

Причина записати це полягає в тому, що зворотна ситуація поширена і дорога. Покупець вибирає ПЕТ або полікарбонат, думаючи, що це загальне оновлення, а потім виявляє, що матеріал жовтіє на вулиці, або тріскається в лужному середовищі, або коштує в чотири рази більше, ніж потрібно для роботи. Кожен полімер є найкращою відповіддю на окреме запитання, і єдина справжня помилка — це навмисна відповідь на неправильне.